
Казка «Заєць-хвалько» українською для читання онлайн. Заєць любить голосно говорити про власну відвагу. Коли поруч опиняється хтось у небезпеці, похвальбу доводиться підтвердити справжнім учинком. Коротка народна оповідь допомагає відрізнити красиві слова від сміливості, яка виявляється несподівано навіть для самого героя.
Читати казку «Заєць-хвалько» українською
Жив собі заєць у лісі. Влітку було йому добре, а взимку погано – доводилося до села ходити, на току овес красти.
Приходить він якось на тік, а тут вже зайців цілий табун. От він і почав перед ними вихвалятися:
– У мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища – я нікого не боюся!
Зайці й розповіли тітці вороні про цього хвалька.
Тітка ворона пішла хвалька шукати та й знайшла його під кущем.
Побачив її заєць, злякався:
– Тітонько вороно, я більше не вихвалятимуся!
– А як ти хвалився?
– Та що в мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища.
Поскубла вона його трошки й пустила:
– Дивись, більше не вихваляйся!
Одного разу сиділа ворона на паркані, собаки її схопили, почали душити. Побачив це заєць:
«Треба ворону рятувати! Як же їй зарадити?»
Вискочив він на горбок і сів. Собаки побачили зайця, кинули ворону – та й за ним. Ворона враз підлетіла та на високе дерево сіла. А заєць від собак утік.
Трохи згодом зустріла знову ворона цього зайця й каже:
– От тепер ти не хвалько, а хоробрий молодець!





